30 червня 2022 року Марина Лазебна, Міністр соціальної політики України, та Марлена Малонг, Міністр сім’ї та соціальної політики Республіки Польща, підписали Політичну декларацію про соціальний захист дітей, що постраждали від воєнних дій та збройних конфліктів.
ПОЛІТИЧНА ДЕКЛАРАЦІЯ
МІЖ МІНІСТЕРСТВОМ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ТА
МІНІСТЕРСТВОМ СІМ’Ї ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА
ПРО СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ДІТЕЙ, ЩО ПОСТРАЖДАЛИ ВІД ВОЄННИХ ДІЙ ТА ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ
1. Сторони висловлюють свій твердий намір співпрацювати задля сприяння добровільному поверненню в Україну дітей, дітей-сиріт та дітей (тимчасово або постійно), позбавлених батьківського піклування, які перебували у державних дитячих установах в України та які втекли або були евакуйовані з України через війну, що розпочалася 24 лютого 2022 року, та розміщені в будівлях, наданих Республікою Польща, або в сім’ях / прийомних сім’ях, або прийняті місцевими сім’ями в Республіці Польща (Діти) після припинення воєнного стану на її території після припинення статусу тимчасового захисту або, якщо можливе безпечне та гідне повернення з повагою до найкращих інтересів дитини, до його припинення.
2. Сторони відповідно до національного законодавства своїх країн та чинних міжнародних договорів, а також діючи в межах свого мандату, мають намір обмінюватися досвідом та відповідною інформацією щодо національного законодавства та процедур; у разі потреби вони організовують зустрічі практиків та експертів, професійні тренінги та інші заходи у прийнятному та узгодженому для Сторін форматі.
3. Сторони прагнуть, щоб неповнолітні–громадяни України, які прибули на територію Республіки Польща без нагляду особи, яка здійснює над ними фактичну опіку, та неповнолітні–громадяни України, які прибули на територію Республіки Польща та перед прибуттям були влаштовані під опіку на території України, реєструвалися у спеціальній системі ITC, яка адмініструється Міністерством сім’ї та соціальної політики на території Республіки Польща до припинення дії воєнного стану на території України.
4. Сторони визнають, що процедури міждержавного та національного усиновлення дітей–громадян України не проводитимуться на час дії воєнного стану в Україні без належного врахування законодавства України або ухвалення відповідного рішення українською владою. Сторони визнають, згідно з рекомендацією ЮНІСЕФ і заявою Гаазької конференції з міжнародного приватного права , що жодна поточна процедура усиновлення не повинна бути прискореною, а нова процедура усиновлення не повинна проводитися в надзвичайних ситуаціях, таких як збройний конфлікт.
5. Республіка Польща намагатиметься надавати безкоштовну правову допомогу українським дітям, які користуються тимчасовим захистом на території Республіки Польща, у зв’язку з усіма процедурами, пов’язаними з наданням статусу тимчасового захисту або його припиненням, відповідно до національного законодавства та процедур Республіки Польща.
6. Компетентні органи Республіки Польща мають надавати неповнолітнім без супроводу та розлученим із сім’ями дітям, які виїжджають з України, всю інформацію про їхні права, доступні послуги та іншу інформацію мовою, яку вони розуміють, з урахуванням їхнього віку та рівня розвитку, якщо це необхідно, із залученням перекладача, зокрема з використанням дистанційного перекладу.
7. Республіка Польща, на територію якої були переміщені діти, має намір забезпечити якісний догляд за дітьми з українських закладів та вжити всіх можливих заходів для збереження тісного контакту груп дітей з одного закладу та дітей, якщо встановлено, що це відповідає найкращим інтересам дітей, яких це стосується, як визначено компетентними органами Республіки Польща відповідно до їхнього національного законодавства.
