1547

Що таке булінг.

 Булінг (цькування) – діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого (стаття 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 1 Закону України «Про освіту»).

Як відрізнити булінг від конфлікту.

 Конфлікт є ситуативним, а булінг – системним.

Конфлікт не завжди має умисел, а булінг є навмисним, до того ж він може бути на підсвідомому рівні, особливо, якщо вчиняється неповнолітньою дитиною. У такий спосіб дитина намагається самоствердитись, привернути увагу оточення.

Конфлікт – це намагання відстояти свою точку зору в процесі міжособистісної взаємодії. І дуже важливо, щоб діти вміли вирішувати конфлікти ненасильницьким способом. Якщо вони доводять власну думку, то мають розуміти, що не всі люди думають однаково, і це нормально. Булінг спрямований на те, щоб умисно принизити людину або підпорядкувати своїми інтересами. Найчастіше він проявляється до фізично слабших, найменш соціально адаптованих дітей.

Ознаки булінгу (цькування).

•  систематичність (повторюваність) діяння;
• наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності).
• Важливо, що стороною булінгу є саме учасники освітнього процесу, а це не тільки учні (студенти, курсанти, вихованці, слухачі, стажисти, аспіранти, докторанти, інші особи, які здобувають освіту за будь-яким видом та формою здобуття освіти), а й вчителі (викладачі, вихователі, інші працівники).
• Тобто як кривдником, так і потерпілим може бути не тільки дитина, а й доросла людина;
• дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

 Причини булінгу в дитячому колективі.

 Загальні: 

• атмосфера нездорової конкуренції у групі дітей;
• нормалізація жорстокого ставлення один до одного у дитячій групі (така поведінка вважається нормою, є приклади схожої поведінки у найближчому оточенні);
• відсутність людини, яка може захистити жертву (відсутність в учнівській групі авторитету), людини, якій можна довіритися;
• недостатність профілактичної роботи з дітьми.

З боку кривдника (булера):

•  прагнення уваги та лідерства у групі та невміння цього досягти «здоровими» шляхами;
• через почуття самотності і невпевненості (потреба в самоствердженні);
• домашнє насильство стосовно близьких булера або щодо нього/неї самого/самої;
• гіперопіка і, відповідно, відчуття вседозволеності у булера.

З боку потерпілої особи (жертви булінгу): 

• складнощі у самопрезентації та спілкуванні з однолітками, інші особливості зовнішності чи поведінки, різка відмінність від однолітків (найслабший, найменший, найрозумніший – вчиться краще за інших тощо);
• стриманість та терплячість (довго нікому не розповідає, «терпить», аж допоки ситуація не виходить з-під контролю).

Форми насильства при вчиненні булінгу.

 Психологічне насильство – форма насильства, що включає принизливі погляди, жести, жарти, образливі рухи тіла, міміку обличчя, поширення образливих чуток, ізоляцію, ігнорування, погрози, маніпуляції, шантаж

тощо.

Фізичне насильство – форма насильства, що включає штовхання, підніжки, зачіпання, постійні бійки, стусани, ляпаси тощо.

Економічне насильство – форма насильства, що включає крадіжки, пошкодження чи знищення особистих речей або одягу, вимагання грошей, їжі тощо.

Сексуальне насильство – форма насильства, що включає принизливі погляди, жести, жарти, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих

чуток, сексуальні погрози, секстинг тощо.

Різновид булінгу є кібербулінг – дії, пов’язані з булінгом, які вчиняються із застосуванням засобів електронних комунікацій: мобільних телефонів, інтернету, інших електронних пристроїв (пересилка неоднозначних зображень і фотографій, обзивання, зведення наклепів щодо визначеної особи через соціальні мережі).

Процедура та порядок подання учасниками освітнього процесу заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти. 

1. Усі учасники освітнього процесу у разі виявлення випадків булінгу (цькування), учасниками або свідками якого вони стали, або підозрюють про його вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками, або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб, в обов’язковому порядку протягом дня повідомляють керівника закладу освіти у письмовій формі – заява.
2. У день подання заяви видається наказ по закладу освіти про проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб.
3. Створюється комісія з розгляду випадків булінгу (цькування) (далі – Комісія) зі складу педагогічних працівників (у тому числі психолог, соціальний педагог), батьків постраждалого та булера, керівника закладу освіти та скликається засідання.
4. Комісія протягом 10 днів проводить розслідування та приймає відповідне рішення.
   Якщо Комісія визнає, що це був булінг (цькування), а не одноразовий конфлікт чи сварка, тобто відповідні дії носять системний характер, про це повідомляються уповноважені підрозділи органів Національної поліції України (ювенальна превенція) та Служба у справах дітей.
5. Якщо Комісія не кваліфікує випадок як булінг (цькування), а постраждалий не згоден з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної поліції України із заявою.
6. Рішення Комісії реєструються в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з оригіналами підписів усіх членів Комісії.
7. Кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), за наявності — спостерігачі зобов’язані виконувати рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення щодо булінгу (цькування) учасника освітнього процесу можуть бути:

1) пояснення особи, яку притягують до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-4 КУпАП;

2) пояснення потерпілої особи;

3) пояснення свідків (очевидців);

4) пояснення батьків або осіб, які їх замінюють;

5) пояснення шкільних психологів, соціальних педагогів, педагогів, представників адміністрації закладів освіти та інших учасників освітнього процесу;

6) лист-клопотання керівника закладу освіти;

7) висновки експертів, якщо у результаті вчинення проступку була завдана фізична чи психічна шкода;

8) речові докази (зіпсовані речі, техніка тощо);

9) письмові документи;

10) інформація, збережена на технічних засобах чи засобах електронної комунікації (Інтернет, соціальні мережі, повідомлення тощо).

11) рішення комісії закладу освіти з розгляду випадків булінгу (за наявності).

Відповідальність за вчинення булінгу. 

Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення (стаття 173-4).

За адміністративні правопорушення, пов’язані з булінгом (цькуванням) учасника освітнього процесу, вчинені дітьми віком до 16 років, відповідальність несуть батьки або особи, які їх замінюють, за частинами третьою та четвертою статті 173-4 КУпАП.

          Частина 1. Булінг (цькування), тобто іяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.
          Частина 2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.
         Частина 3. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.
           Частина 4. Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.
           Частина 5. Неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного місяця з відрахуванням до двадцяти процентів заробітку.